Серед жанрового розмаїття прози, в якості первинно-достатньої деменстаційної одиниці було обрано есеї, а з огляду на проекції сьогодення в майбуття – футуристичні.
Звісно, що при наявності мовоствердних романів, повістей, оповідань тощо – ідейний арсенал прозаїчного МовАрт’у буде з легкістю доповнено.
ФУТУРИСТИЧНІ ЕСЕЇ. ІДЕЯ І МЕТА
Суть ідеї, первинно, полягає у фаховому чи аматорському створенні (співтворенні) мовноцентричних есеїв, які образно та виразно описуватимуть актуальні для мешканця Києва (чи іншого міста) у, скажімо, 2029-30 році – ретроспективні роздуми.
Мета – через промовисте означення наслідків мовно-світоглядної байдужості у 2029-му (чи пізніше/раніше) – спонукати неукраїномовних читачів до більш уважного ознайомлення з перевагами мовного визначення у 2019-20 рр.
КОНЦЕПТ ФУТУРИСТИЧНОГО ЕСЕЮ
«Многоопитний», як він сам себе зрідка називав, «нє псіхолаг, но врачєвєль душ» Сємьон Сємьоновічь Долгопрудний – корєнной кієвлянін предпенсійного віку за плечима котрого непомітно промайнула найпродуктивніша пора фахової та суспільної самореалізації, зустрів імлистий зимовий ранок 11 грудня 2028 року з відчуттями, двоїстими як завчені у юності аксіоми діалектики.
З одного боку, наче в унісон з погодою – буцімто ясну свідомість переконаного в «атсутсвіі нєабхадімасті размавлять мовай кієвляняна в четвьортам пакалєніі» все більше оповивала імла невизначеності переваг подальшого збереження «світогляду широко заплющених на мову очей» в осяжному майбутньому.
З іншого ж, об’єктивні життєві обставини останнього десятиліття життя все частіше спонукали доктора психології до рішучого доповнення «публічної проукраїнськості своєї позиції» власне україномовністю у побуті, але розвинути це до якості однієї зі стрижневих рис свого характеру він у свої 56 з гаком, усе ще не зумів.
Сьогодні, упродовж третини цих ранкових роздумів Семен Семенович Долгопрудний навіть уявляв себе таким собі «Довгопрудьком», тобто «тим, хто довго готується, але прудкий» і мав на увазі, що незабаром він оголосить про повний перехід на мову не лише на сімейному зібранні, а й у середовищі «коллєг по цеху», котрі, як і він «донедавна й усе ще» провадили психоаналітичну практику неукраїнською та з усією притаманною професійним психологам майстерністю широко заплющували очі в питанні мовної ідентифікації особистості.
Але глибока мить цих роздумів минула, коли неначе безпосередньо у його вуха ввірвався дзвінок мобільного телефону: дзвонив 13-річний онук його старшого сина Міхаіла – Кірилл, або як він сам себе називав уже з 9 річного віку – Кирило. Водночас, мелодія телефонного дзвінка, яку вочевидь недавно встановив Кирило – на коротку, але протяжну мить перенесла його у 2018-й рік, коли «україномовна пісня без кліпу» прорвала інформаційну блокаду й навіть підкорила російськомовний музичний оліпм, що вчергове просигналізувало на той момент 46-літньому, але вже «многопитному врачєвателю душ» про наближення моменту необхідності розкриття широко заплющених на мовну ідентифікацію очей і пов’язаного з цим катарсису..
Більш того, в цю коротку мить навіть помістився спогад, коли під час народження внука Сємьон Сємьонавічь наполіг на записанні у паспорті саме імені Кірілл, адже ні відсутнє на той час дієве законодавство не визначало жодних рекомендацій, ні консолідуюча громадська думка в той період не вимагала, ні Міхаїл (зараз уже Михайло) із Софією не заперечували, а війна, щойно тоді розв’язана «самим братськім із народов» ще не остаточно вивітрила лояльність до «маркерів руського міра» в українському суспільстві та мала протривати до раптової зміни влади у самій РФ на рубежі 2020х..
Миготливий екран смартфорна повернув дідуся до реальності та навіть «піднімаючи слухавку» він неначе оповитий туманом будинок, що виднівся у вікні – на миттєвість спогадав й серйозну сварку з Михайлом, коли той, рішуче знехтувавши «ценностями корєнного кієвляніна в пятом пакалєнії» надумав дослухатися до бажання сина перевиготовити ID-картку з «Кірілла на Кирила» не чекаючи повноліття..
«Здоров був, Діду Семене!» пролунало у слухавці й не дочекавшись відповіді, «Агов, життя вже не руїна, й ти – не Семен Палій, хватить скисати там на самоті, скажи щось українською нарешті!)»
Але ні, не зараз подумав Семен Семенович. Коротким «Кірюша, я пєрезваню. Ти скоро удівішся», уже «на 100% Семен Семенович», завершив розмову, усвідомив себе по-новому й набравшись хоробрості звернувся до дружини вперше за усе життя й серйозно, українською «Трясця! Ганно, а чи не зварити нам борщу й запросити Михайла з Софією та Кирилом у гості, у мене є дещо, що я хотів би сказати..
Далі буде..
Щоб ознайомитися з повним ідейним арсеналом пілотного циклу, дивіться також:
Щоб осягнути все про МовАрт, читайте також:
- Загальну інформацію про МовАрт
- Повну інформацію про проект “Жити в Києві – це..”
- Все про ідейно-мистецький арсенал пілотного МовАрт’у
- Візуалізації пілотного періоду МовАрту
- Презентації та експозиції пілотного циклу
- Команда пілотного циклу МовАрту
- Розвиток проекту у 2020-2021 роках
Аби дізнатись більше про нас та наші ініціативи переходьте:
Щоб дізнатися про плани з розвитку ідейного розмаїття “Україномовного Києва”, та у випадку готовності, а головне – можливості посприяти нам у якості акціонера, патрона, мецената та/або інвестора/грантодавця, клікайте це посилання