fbpx

Поетичний МовАрт

На відміну від прозаїчного мистецтва мовоствердження, поетичне – не перебувало у первинному переліку видів/жанрів.

Водночас, за час тривалості проекту у спільноту розміщувалися більч чи менш яскраво виражені у своїй мовоствердності вірші, які ми вирішили також зберігати й накопичувати.

Власне, перший зразок Поетичного МовАрту, далі:

Авторе, зголосіться, щоб ми вас вписали у це поле

Другий зразок поезії МовАрту:

Я не хочу про це мовчати,
Бо у серці розноситься крик.
Принципово не хочу вивчати
Окупантський російський язик!
Ми стаємо рабами московії,
Адже ми надзвичайно слабкі.
Помиратимуть хлопці-військові
Поки вражі живуть язикі.
Не великий він, ні! Не могутній,
Як у школах розказують нам.
Цей язик убиває майбутнє,
Що дароване Неньці й синам.
Цей язик-зброя нашого ворога,
Заважає століттями жить.
Над степами він лине просторими
Під горами й над морем летить.
І дійшло, уявіте, до того,
Що говорять: "Что єто такє?
Почему говоріш ти на мовє,
Нє на руском святом язикє?"
Я соромилась рідного слова,
Визнаю: -так, слабкою була.
А тепер я спілкуюся мовою,
Як раніше до цього жила?
Я не хочу про це більш мовчати,
Хай розноситься вічно мій крик.
Буду далі уперто кричати:
"ПРИПИНІТЬ ЖЕ РОСІЙСЬКИЙ ЯЗИК!!!"

Вероніка Токар

Далі буде..

Щоб ознайомитися з повним ідейним арсеналом пілотного циклу, дивіться також:

Щоб осягнути все про МовАрт, читайте також:

Аби дізнатись більше про нас та наші ініціативи переходьте:

Щоб дізнатися про плани з розвитку ідейного розмаїття “Україномовного Києва”, та у випадку готовності, а головне – можливості посприяти нам у якості акціонера, патрона, мецената та/або інвестора/грантодавця, клікайте це посилання

Один коментар до “Поетичний МовАрт”

  1. Дмитро БІЛОУС
    ЯКЩО З УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ…

    Якщо з українською мовою
    В тебе, друже, не все гаразд,
    Не вважай її примусовою,
    Полюби, як весною ряст.
    Примусова тим, хто цурається,
    А хто любить, той легко вчить:
    Все, як пишеться, в ній вимовляється, —
    Все, як пісня, у ній звучить.
    І журлива вона, й піднесена,
    Тільки фальш для неї чужа.
    В ній душа Шевченкова й Лесина,
    І Франкова у ній душа.
    Дорожи українською мовою,
    Рідна мова — основа життя.
    Хіба мати бува примусовою?
    Непутящим бува дитя!

    http://abetka.ukrlife.org/mova_virshi.html

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *