Методичне - Україномовний Київ

КОДЕКС МОВОСТВЕРДЖЕННЯ. ІДЕЯ

АСПЕКТИ ПЕРВИННОЇ ІДЕЇ

Перш за все, слід зазначити, що кодекс покликаний стати доступною для будь-кого інструкцією із оволодіння “ремеслом неконфліктного утвердження мови”.

Мета кодексу – сформувати окреме доступне для усі джерело психологічно виграшних практик, інструкцій, порад та методик неконфліктного мовоствердження для усіх, хто бажає сприяти успішній популяризації української мови.

Іншими словами, йдеться про процес розробки, формулювання та структуризації актуальних правил, технік і методик неконфліктного утвердження державної мови в Україні на індивідуальному та груповому рівнях.

Тобто, вміст майбутнього кодексу передбачатиме теоретичні та практичні методики внутрішнього, зовнішнього, індивідуального та групового утвердження мови як на побутовому так і суспільному рівнях.

Високоймовірно, що матиме сенс періодична (щорічна) актуалізація, корекція й доповнення змісту кодексу.

УЧАСТЬ У СТВОРЕННІ КОДЕКСУ

співавтором кодексу може стати будь-хто, при наявності бажання, натхнення та розуміння ідеї
наразі каркас містить мету, зміст і вступну розвідку, до предметного обговорення котрих – предметно запрошуємо усіх бажаючих

ПЕРВИННИЙ ЗМІСТ КОДЕКСУ

Власне, строге дотримання саме такого алгоритму та формулювань, звісно ж, необов’язкове, але в якості первинно-повного візії – це доволі корисно.

Вступ
1. Тенденції та передумови ефективності неконфліктного утвердження мови у 2019 році
2. Індивідуальне ствердження мови на внутрішньо-особистісному та зовнішньо-побутовому рівнях:
- 2.1 Основні засади
- 2.2 Етико-психологічні аспекти
- 2.3 Практичні методики ствердження в різних сферах
3. Групове утвердження мови:
- 3.1 Суть, переваги та форми
- 3.2 Практичні способи реалізації
Висновки

ПЕРВИННА РЕАЛІЗАЦІЯ ІДЕЇ.

Основна авторка “первинної версії Кодексу мовоствердження”, психологиня, учасниця спільноти “Україномовний Київ”, співавторка проекту “МовАрт” і засновниця “Клубу україномовних психологів “Вікторія Таланко.

Разом з авторкою, когорта ідеєтворців МовАрт’у та командне ядро спільноти Украномовний Київ – запрошують усіх бажаючих приєднатися до спільнотворчості “Кодексу”, ідея створення якого – актуальна, унікальна й благотворна.

Власне, далі текстова частина “первинної розвідки кодексу” авторства пані Вікторії:

РОЗДІЛ 1. ВІД МОВИ ДО СВІДОМОСТІ

Зробімо невеличкий екскурс у психологію та фізіологію, а згодом — і у лінгвістику та маркетинг, аби зрозуміти, чому мова є такою важливою для людини.

1.1. ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ МОВИ

Вища нервова діяльність людини у мозку базується на двох сигнальних системах.

Це є Образи і Слова. Їх ще називають Перша і Друга Сигнальні системи.

Коли ми думаємо, уявляємо, чуємо чи промовляємо назву певного явища або предмета, ми поєднуємо образ (картинку) та слово, якими ми цей предмет чи явище позначаємо.

Ми дивимося на дерево, і думаємо “дерево” або одразу впізнаємо його вид, наприклад : “горобина”.

Ми відвертаємося від дерева, але в голові у нас є його образ, і ми подумки позначаємо його словом “дерево” або “горобина”.

Перша сигнальна система — це сукупність нервових процесів, що виникають у корі великих півкуль при безпосередньому впливі на органи чуттів чинників зовнішнього та внутрішнього середовищ. Є основою конкретного мислення; притаманна як людині, так і тваринам.
Друга сигнальна система — сукупність умовних рефлексів, що виникають у відповідь на слова у будь-якій формі. € основою абстрактного мислення та притаманна лише людині.
Мова — це унікальна властивість людини, яка дає змогу за допомогою знаків-символів (слів) озвучувати думку або виражати її в письмовій формі.

У складній взаємодії Першої і Другої сигнальних систем провідна роль належить Другій Сигнальній Системі, тобто — словам і мові.

Значення словесної, Другої Сигнальної Системи в житті людей надзвичайно велике:

мова слугує засобом спілкування,
словами люди передають один одному свій досвід і знання,
виражають свої думки і почуття, бажання
тощо.

Весь індивідуальний розвиток дитини, набуття нею знань і майстерності пов’язані з мовою.

Ми народжуємося не здатними до мови – лише близько чотиримісячного віку, коли дитина починає лепетати, основа язика і гортань вже трохи опускаються, розширюючи горлянку, і створюючи фізичний апарат для виразної мови.

До одного року дитина користується переважно Першою Сигнальною Системою, тобто образами конкретних предметів.

Найближчі до нас тварини — примати залишаються нездатними вимовляти звуки, власне, через те “немовляче” непридатне положення язика та гортані.

Недаремно в українській мові ми маємо слово “немовля” – той, хто не мовить.

Анатомічною основою Другої Сигнальної Системи є мовно-руховий аналізатор, тісно пов’язаний із зоровим і слуховим аналізаторами. Джерелом подразнень є слова.

Слова — це абстракції реально існуючих предметів, явищ і подій. У словах та словосполученнях фіксуються зв’язки між предметами і явищами. Тому слова є сигналами сигналів, або Сигналами Другого Ступеня.

Встановлення зв’язку між словесними сигналами і реальними подразниками відбувається за законами утворення умовних рефлексів. Обидві сигнальні системи постійно взаємодіють і підпорядковуються загальним фізіологічним законам і механізмам.

Слово для людини існує в трьох формах:

почуте,
промовлене
побачене.

Існування слова пов’язане з діяльністю трьох мовних центрів — зони Брока (лобна доля мозку, центр артикуляції, промовляння), зони Верніке (скронева доля, розуміння почутих слів), і так званої кутової звивини, яка прилягає до центру Верніке і забезпечує зв’язок між різномодальними сигналами (центр читання).

Друга Сигнальна Система — це не є проста сукупність подібних елементарних асоціацій типу «слово-предмет», а найскладніша і особлива система зв’язків, яка якісно відрізняється від системи Першосигнальних образів-картинок.

ДСС є фізіологічною основою мислення, є вищим регулятором поведінки людини, саме завдяки їй можливе узагальнення, абстрактне мислення.

1.2. ВПЛИВ МОВИ НА ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

Без мови неможливе мислення. Слід зауважити, що моделювання в думках різних подій складає сутність мислення людини. А наша внутрішня мова (діалог із самим собою) відіграє важливу роль у програмуванні нашої діяльності.

Саме тому є важливим вживати “правильне кодування” для програмування нашого життя, наших планів, від чого безпосередньо залежить досягнення наших успіхів.

Яким же чином життєві успіхи пов’язані з нашим способом мисленням, зі словами, які ми вживаємо подумки або вголос?

В психології зараз широко застосовуються знання про психосоматику, тобто вплив нашого мислення та емоцій на наше здоров’я. Всім нам відомі випадки, коли ми щось впускаємо з рук, затинаємося або вдаряємося на ходу, коли наші думки зайняті вирішенням якогось іншого питання.

Це відбувається через те, що наша внутрішня мова починає обслуговувати інший вид діяльності, увага перемикається на внутрішні процеси, відповідно ззовні відбуваються помилки, якщо тільки наші практичні дії не відточені до автоматизму.

Так форма нашої словесної діяльності має вплив на вдале або невдале функціонування організму. Думки мають вплив і на роботу внутрішніх органів. Скажімо, ми можемо згадати про смак лимона, і в нас почне виділятися слина в роті. Або ми згадуємо щось огидне, і в шлунку відчувається реальна нудота.

Спосіб наших думок і словесного вираження сприяє “продуктивному” або “не продуктивному” мисленню.

Наприклад, ми можемо думати так : “…чи не забув(ла) я на касі покласти гаманця назад до кишені?” – і серце заб’ється частіше, виділиться рясний піт, шлунок полохливо скрутить, ми відчуємо занепокоєння, різко зупинимося, бо вся наша увага зараз є на цій стресовій думці, рука миттєво потягнеться перевірити кишеню.

Так відбувається тому, що ми думаємо про потенційну ВТРАТУ. Наші слова подумки в цей час ведуть нас до образу порожньої кишені без гаманця. І за ці кілька секунд ми можемо встигнути уявити та продумати лякаючі наслідки такої втрати доволі далеко у перспективу та в різних іпостасях.

Адже наше мислення є також і асоціативним, зі складною системою зв’язків між різними органами чуття та комірками пам’яті.

Якщо ж ми подумаємо : “…здається я клав(ла) на касі гаманець назад до кишені” – тоді наші рухи будуть впевненішими, ми не відчуємо такого сильного переляку, організм не матиме причини панікувати. Адже ми думаємо про наявність потрібного нам предмета, в голові уявляємо образ кишені із гаманцем всередині.

Можна вважати, що ступінь нашої впевненості в собі впливає на те, якими словами ми думаємо про себе.

Але і зворотня дія також існує — те, якими словами ми думаємо про себе, впливає на ступінь нашої впевненості в собі, та, відповідно, на рівень успішності наших подальших рішень та дій.

Схожим чином впливають на наш мозок і реакції на слова з іноземними конструкціями, що не властиві мові наших предків, які упродовж тисячоліть кодували свою суспільну спадщину саме попередницею сучасної українською мови.

Наприклад : ісполнєніє мєчтаній — здійснення мрій;

Що ми уявляємо на слова “ісполнєніє”?
Щось чимось наповнене чи повне?
То йдеться про наповнення самих мрій чи чогось іншого, чим саме їх треба наповнювати і в яку ємність?
Може в сито?))

Ми не можемо наповнити мрії буквально, і важко ментально скласти план наповнення, бо це щось абстрактне і чітко не зрозуміле.

Але ми можемо діяти, щоб ці мрії здійснити. Таким чином мова формує нашу дійсність — ми або чекаємо на ісполнєніє, або робимо щось самі.

Рідна мова містить більше конкретних прив’язок до досвіду, традицій, способу життя і навіть географії, особливостей ландшафту та погоди у місцевості проживання народу – й значною мірою саме через цю причину нам, як нащадкам наших пращурів не те що бажано, а належить користуватися їх кількатисячолітніми напрацюваннями.

Водночас, мова – може стати й на заваді швдкому й ефективному мисленню, якщо людина змінить мову з рідної на чужорідну, або – переїде до країни з іншою мовою спілкування і, відповідно, з іншими сценаріями життя та планування, головно, саме тому, що мовно-культурний спадок інших народів/націй/держав – нерідко буває зовсім іншим

Дехто з вчених навіть вважає, що успішність спільноти людей залежить від конкретики їхньої мови.

Бо саме за допомогою мови ми складаємо та реалізуємо свої плани на життя. І тому ці вчені пропонують у своїх думках про майбутнє застосовувати більше слів, що мають конкретне значення, ніж гарних образних порівнянь, метафор, абстрактних понять тощо.

Нам також відомо з гіркого власного досвіду, що коли політики вживають обтічні фрази “ні про що”, то й корисних дій від них очікувати марно, тощо

Отже, за допомогою мови реалізується принцип моделювання дійсності, і людина має безмежні можливості для пізнання, творчої діяльності та прогнозування.

Мова складає фізіологічний фундамент свідомої і розумної поведінки людини, оскільки на рівні ДСС (слів) відображаються соціальні відносини людей.

Тобто, від словоформ нашої мови залежить і те, як складаються наші стосунки із оточуючими

СВІДОМІСТЬ ЯК ВИЩА ФОРМА МОВНОГО ВИРАЖЕННЯ

Еволюційно, саме мова:

підвищила здатність мозку відображати дійсність
забезпечила вищі форми аналізу й синтезу, абстрактне мислення
створила можливості для спілкування, нагромадження, використання і передачі життєвого досвіду, досягнень культури і мистецтва від покоління до покоління.

Людина є, звичайно, системою (якщо говорити грубо — машиною, сукупністю механізмів), як і кожна інша у природі, що підпорядковується неминучим і єдиним для усієї природи законам.

Проте наша система у найвищому ступені саморегулююча, яка сама себе підтримує, відновлює, виправляє і навіть самовдосконалює.

Людина може свідомо загальмувати умовні і безумовні рефлекси, регулювати діяльність Першої і Другої Систем. Слово, як умовний подразник соціального порядку, на відміну від умовних подразників тварин, може стати набагато сильнішим фактором впливу, ніж безумовні подразники.

Мислення — це вищий рівень пізнавальної діяльності, під час якої головний мозок людини виконує складні розумові операції.

Мозок має функціональну асиметрію: ліва півкуля відповідає за абстрактно-логічне мислення, а права — за образне.

Мислення створює спочатку загальнолюдський емпіризм і, нарешті, науку — зброю вищого орієнтування людини у і навколишньому світі та в собі самій.

Свідомість — це ідеальне суб’єктивне відображення за допомогою мозку реальної дійсності у різних формах психічної діяльності людини: відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, увага, почуття (емоції) і воля.

Свідомість є вищою функцією мозку. Свідомість не успадковується, вона є результатом взаємодії мозку і суспільного життя людини. Якщо дитину позбавити спілкування з людьми (діти, “виховані тваринами”), то після певного періоду у неї буде втрачена здатність розвитку людської свідомості.

І навпаки — свідомість формується оточенням, в якому живе людина, внутрішньою мовою, тобто формою і способом мислення, яке величезною мірою задає мова спілкування й думок конкретної людини, а також, власне, особистим досвідом кожної людини. А уже свідомість – великою мірою формує наш світогляд.

Саме тому, світогляд різних людей, навіть тих, які живуть поруч, може настільки відрізнятися.

Адже форма мислення, їхнє безпосереднє оточення та життєвий досвід можуть мати суттєві відмінності.

Коли ми вступаємо в діалог зі співрозмовником, варто враховувати, що відмінності між нами однозначно є. Вони існують навіть між людьми зі схожим світоглядом.

Але існує і зворотнє твердження, яке й допоможе нам у будь-якому діалозі, також правдиве : практично з кожною людиною у нас можуть віднайтися спільні погляди на життя або однакові вподобання тощо

Далі буде…

Щоб ознайомитися з повним ідейним арсеналом пілотного циклу, дивіться також:

Щоб осягнути все про МовАрт, читайте також:

Аби дізнатись більше про нас та наші ініціативи переходьте на сторінку:

Щоб дізнатися про плани з розвитку ідейного розмаїття “Україномовного Києва”, та у випадку готовності, а головне – можливості посприяти нам у якості акціонера, патрона, мецената та/або інвестора/грантодавця, клікайте це посилання