Під ораторським мистецтвом мовоствердження, безсумнівно, можна розуміти широкий спектр комунікацій, оповідей, промов та інших “одиниць переконавсько-красномовного” мистецтва.
Але в рамках пілотного циклу мистецтва мовоствердження – за демонстраційну одиницю був прийнятий концепт “Бути чи здаватися (українцями)?”, що виник як наслідок креативного осмислення п. Володимиром Наконечним звернення учительки початкових класів із запитанням до аудиторії спільноти “Україномовний Київ”:
“Чи існує якась стисла інформація, яка б простими словами пояснила дітям чому слід спілкуватися саме українською, а не російською?”
Відтак, “Бути чи здаватись (українцями)?” – це незавершений ораторський наратив (інша назва якого “Проступання ідентичності”), що з’явився у відповідь на безпосередній запит аудиторії і мав на меті шляхом артикуляції через призму екзистенційної філософської проблеми “бути чи здаватися” – “10 за більше мови” та “10 за менше язика” в Україні.
Власне, з формою та змістом наративу станом на 2018 рік – можна ознайомитися нижче, але перед цим наголосимо, що офіційно запрошуємо як усіх бажаючих вдосконалити цей ораторський наратив, так і тих, хто може створити щось аналогічне чи відмінне, але обов’язково ораторсько-мовоствердне та гарантуємо сприяння у його розміщенні й поширенні.
БУТИ ЧИ ЗДАВАТИСЯ (УКРАЇНЦЯМИ)
АБО ПО 10 ПРИЧИН “ЗА” «БІЛЬШЕ МОВИ» Й «МЕНШЕ ЯЗИКА»
теоретико-практичний наратив про вплив мови на “міру проступання ідентичності” в Україні
основних символів держав, котрі у різний час існували на території україномовного етносу
РОЗДІЛ 1. ПЕРЕДМОВА
АКТУАЛЬНІСТЬ
Питання міри «справжності чи удаваності образу» середньостатистичної особистості є одним із тих, що містять багато психологічно-світоглядних аспектів. Між ними не лише «мовно-культурний», навіть попри гостру актуальність на сучасному етапі становлення суверенної держави, залишається неповністю розкритим й недостатньо “прокомунікованим”.
Оскільки й в результаті пошуку на Google підтвердилось, що ніша абсолютно вільна, то на питання: “Чи не ступити черговий крок на шляху у півтисяч верст через теоретичне розкриття впливу мови на процес проступання української ідентичності?” – ми відповідаємо ствердно.
УНІКАЛЬНІСТЬ
Викладене нижче оригінальне тлумачення актуального мовного контексту «бути чи здаватися» (українцями) – подвійно унікальне:
- У першу чергу, тим, що покликане допомогти компенсації прикрого упущення в комунікаціях щодо утвердження державної мови;
- По-друге, «контрастною призмою», яка дозволяє в теперішніх соціально-політичних умовах методично, різносторонню й переконливо артикулювати «10 спонук збільшувати об’єм вживання української» та «10 причин мінімізувати використання російської»
ЦІЛЬОВА АУДИТОРІЯ
Важливо, що з метою генерації «потрійно-диференційованого» імпульсу до пришвидшення динаміки мовно-культурної реідентифікації мешканців столиці та України, аудиторія буде розбита на чотири цільові сегменти уже в прототипі (при потребі – більше):
- Зрілий вік – чоловіки/жінки від 35 років
- Молодь – ч/ж 17-35 років
- Школярі та підлітки – хлопці/дівчата 6-17 років
- Кияни будь-якого віку й статі
ЕТАПИ, ЗАСОБИ Й КАНАЛИ КОМУНІКАЦІЇ
Для повноти первинної картини, декілька тез про можливі етапи, засоби й канали комунікації в інформаційний простір цього наративу:
- Обговорення у адміністрації та спільноті «Україномовний Київ» (далі «УК») задля максимальної верифікації та посилення змісту.
- Виокремлення основних сюжетів та їх унаочнення з допомогою графічного дизайну (+відео).
- Підготовка на основі серії сюжетів проекту соціальної реклами «БЧЗ10+10» та подання на розгляд у ДСК КМДА та заступнику міського голови, а згодом й КП «Київреклама» для розміщення на максимально можливій кількості носіїв.
- Розробка методичних матеріалів та розміщення їх у вільний доступ для універсального використання усіма учасниками «УК» чи партнерських спільнот.
- Розсилка в ЗМІ з пропозицією розміщення одразу всієї або серії публікацій.
- Адаптація матеріалів для брендів, що працюють в Україні та комунікація через корпоративні емейли
КОЛЕКТИВНІ ЗВЕРНЕННЯ: КОМУ Й НАВІЩО?
Пункт сьомий зі списку вище, окремо: Колективні звернення до:
- Адміністрації Президента: голові та безпосередньо гаранту Конституції з пропозицією скористатись матеріалами для наповнення змістом обговорюваної й підтриманої багатьма суб’єктами суспільного життя ідеї «Року утвердження мови», котра з огляду на виступ 9,03 набула характеру 10-літньої програми;
- Верховної Ради: безпосередньо голові та у профільний комітет із пропозицією застосувати цей наратив під час проведення слухань з приводу наповнення «Десятиліття утвердження державної мови» чи інших обговорень мовної проблематики або поширення серед депутатів та помічників.
- Уряду: зокрема очільника КабМіну, Міністерств Освіти та науки, Культури, Молоді та спорту, Соціальної, Інформаційної політики (можливо не тільки) та меру й відповідним департаментем КМДА пропозицій щодо застосування цього наративу у відомчих комунікаціях чи активностях, власне у проведенні уроків у школах, семінарів у вузах, презентацій в офісах компаній, роз’яснень серед депутатів, службовців, керівників державних підприємств та ін.;
- Директорату державної мовної політики з закликом акцептувати та прицільно застосовувати доробок у своїй діяльності.
- Керівників: вузів, лікарень, дитсадків, бібліотек, ЖЕКів, військових частин, поліцейських відділків, відділень пошти, а також – міжнародних компаній, іноземних посольств, найбільших українських підприємств та ін. для проведення серйозної роз’яснювальної роботи серед підлеглих
Примітка: про методику збору підписів – зазначено нижче
ЧОМУ САМЕ ЗАРАЗ?
Для коректного розуміння предмету даної «розвідки під “теговою” назвою #БЧЗ10+10-» неможливо обійтися без фіксації приводу, що спричинив її появу саме в даний час, відтак завершиться передмова коротким переліком із чотирьох причин (у який від 9-го березня додалась п’ята):
- Зростаючий суспільний запит на заходи з популяризації мови та проактивність ініціативних груп у рамках або за сприяння «УК», уже дали первинні багатообіцяючі плоди у сфері соціального маркетингу мови: реалізована пілотна версія проекту #ЖВКЦ та готовий на 90% проект флешмобу #ЯзыкуЯзика;
- Скасування неконституційного «закону Кі-Ка», що фіксував двомовність інфопростору, та потреба пошуку незалежних від законодавчого регулювання методів «подолання постколоніальних мовних комплексів» на індивідуальному і груповому рівнях серед усіх вікових груп населення України;
- Виявлена за результатами широкої дискусії, що розгорнулася під дописом Лесі Ярошенко в «УК» потреба розробки педагогічно-маркетингової інструкції (на щастя, дві вищі освіти автора прототипу здобуті саме у цих сферах) для школярів щодо послідовного та переконливого роз’яснення учителем пріоритетності вибору саме української, а не російської мови для переважної частини повсякденного спілкування
- Менше 2 років до завершення періоду впровадження концепції “Київ україномовний 2020”
- Анонс Президента щодо розробки 10-річної програми утвердження державної мови.
ПРИРОДНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО МАРКЕТИНГУ
Позаяк передумови виникнення й актуальність роз’яснено, унікальність й форму розкрито, а масштабність та потенціал з’ясовано – переходимо до розкриття контрастно-спонукальних сенсів. Але наостанок, дуже важлива з огляду на ймовірні спотворення сенсів ремарка.
Головною метою “розвідки щодо впливу мови на проступання ідентичності”, безумовно, є презентаційне розгортання безконфліктної методики здійснення природного для сучасної європейської держави процесу утвердження мови на усій підконтрольній території за допомогою засобів соціального маркетингу, а це значить, що тут жодним чином не йдеться про будь-якого штибу кампанію з метою пригнічення прав представників національних меншин, права котрих гарантує Основний Закон
РОЗДІЛ 2. БУТИ (УКРАЇНЦЯМИ) ЧИ ЗДАВАТИСЬ?
РОЗКРИТТЯ СЕНСІВ ВІЗУАЛІЗАЦІЇ
Відповідно до цього, та з огляду на початок відліку із часу першої держави з виразним домінуванням української ідентичності – Русі, сформувалось таке нашарування гербів, що доволі виразно виявляє “міри проступання ідентичностей” у носіїв вказаних мов.
ПРИЗМА, ЩО ФОКУСУЄ УВЕСЬ СПЕКТР
Щоб розкрити зміст комплексного, але концентрованого матеріалу, покликаного забезпечити вирішення задавненої мовно-екзистенційної проблематики «шляхом її розбиття на прості компоненти та наступного синтезу в струнку концепцію», почнімо з відповіді на питання про засадничі характеристики «призми, котра фокусує увесь спектр»:
Якого змісту можуть набувати категорії «бути» чи «здаватися», якщо?
- Розглянути їх крізь призму становлення мовного базису сучасної української ідентичності
- Врахувати існування поділу на світоглядні особливості школярів, підлітків, молоді чи дорослих особистостей
ЗМІСТ ОБОХ КАТЕГОРІЙ ПАРАДИГМИ*
На думку автора прототипу, зміст для двох категорій незмінний, але існує й уточнення*:
- «БУТИ» (українцем, українкою) – це спілкуватися українською мовою впродовж домінуючого відрізку повсякденної усної, письмової чи електронної комунікації, лише за необхідності переходячи на ту чи іншу іноземну мову (міра проступання мовно-етнічної ідентичності 90-100%)
- «ЗДАВАТИСЯ» (киянином, киянкою) – це з точністю до навпаки, спілкуватися неукраїнською мовою переважну більшість часу, лиш за необхідності вживаючи українські слова (міра проступання етнічної ідентичності 0-10%)
ЕКЗИСТЕНЦІЙНА ПРИРОДНІСТЬ “БУТИ”
Обираючи між двома варіантами перший, тобто “бути” (тим більше всупереч місцями пануючій у інформаційному просторіросійській мові) – особистість не лише набуває екзистенційної природності, а й стверджується в якості спадкоємця древнього автохтонного ентосу.
Роблячи кожен крок назустріч “бути”, людина виявляє неординарну волю, яка конче необхідна для здорового сприйняття регулярного балансування на межі “зони мовного комфорту”.
Вибір “бути” – означає наявність в українця відчуття гостро актуальної в буремні часи соціальної відповідальності.
Рішення “бути” підвищує ймовірність появи мотивації у інших та суттєво розширює простір україномовного середовища.
Могутній потенціал “бути” допомагає особистості обрати позбавлену спотворень, містифікацій та маніпуляцій мовно-світоглядну орієнтацію та ствердитися в якості “справжнього українця”.
“Бути” – уже зараз легко, модно і природно. Від язика до мови – значно ближче, ніж від корейської чи нігерійської до української, та й навіть це, як свідчать багаточисельні факти – не стає перешкодою.
“Бути” – це не лише спілкуватися українською, а й гуглити, фейсбучити, читати, дивитися ТБ, слухати радіо, правильно вимовляти й писати топоніми, налаштувати всі пристрої та звертатися “Пане/Пані” (більше у проекті #ЖВКЦ)
МИГОТЛИВА НЕВИЗНАЧЕНІСТЬ “ЗДАВАТИСЯ”
Передусім, категорія «здаватися» в українській мові, має промовисті тлумачення й поза контекстом наративу, оцініть самі: «самовільно припиняти активність», «відмовлятися від досягнення цілей», «добровільно визнавати поразку», «передавати управління власною долею в чужі руки» і т.д.
Разом із вказаним повище, це формує перший висновок – незалежно від того, свідомо обирає чи неусвідомлено погоджується особистість «здаватися (українцем)», у прийнятій парадигмі вона отримує суперечливі, уривчасті та ненадійні конотації.
Зокрема з огляду на процес розбудови громадянського суспільства й держави на фоні протистояння супостату, котрий ніколи не приховував своєї основної мети й не шкодував ресурсів задля продовження процесу цілеспрямованого стирання відмінностей між абсолютно чужорідними етносами шляхом обмеження суверенітету, мовно-економічної дискримінації, насаджування другорядності та негативної селекції в бізнесовому/держуправлінні.
До другого умовиводу підводить те, що ідея «здаватися (українцем, українкою)» виглядає нежиттєздатною також і з точки зору перспектив проживання в Україні, де державною мовою була, є й буде виключно українська, а міра її домінування у суспільному просторі – усе переконливіше демонструє стійкість тенденції до зростання .
Є достатньо підстав вважати, що процес односпрямований та незворотний, а либонь, єдине, що може його незначно сповільнити – це “судомні спроби” заперечення нової мовної реальності і перспектив у середовищах “фахових” медійників, маркетологів, політтехнологів та інших “експертів”.
Людей, котрі нехтуючи великими ризиками зниження конкурентоспроможності брендів зараз ще нерідко й далі рекомендують “лідерам, що потребують порад” керуватися в процесі прийняття важливих для інформаційного простору рішень уявленнями про непропорційну клієнт-орієнтованість на неукраїномовних, або ж, узагалі, усе ще оперують давно віджилими стереотипами про “болєє платежеспасобную аудіторію”, “и так поймут”, “какаяразніца” та ін.
Щодо узагальненого формулювання висновку №3 про “здаватися” у прийнятій парадигмі, воно може бути таким: є вдосталь підстав стверджувати, що з кожним роком лише зростатиме необхідність не тільки поваги і знання, а й використання в публічній площині державної мови різного роду посадовцями та, за визначенням – комерційними структурами. В той же час мовне середовище – еволюціонуватиме до відповідних домінуючому статусу української як рідної мови показників, біля 70-100% в залежності від регіону. А це, у свою чергу – відкалібрує масовий попит зведенням до мінімуму ринкових часток у заснованих на неукраїномовно-орієнтованих бізнес-моделях брендів, що тут працюватимуть не змінюючись.
Тож, щоб не стати “гостем на цьому торжестві” мовно-культурного відродження – доцільно починати шукати особисту й бізнесову мотивацію на користь “більше мови й менше язика”. Саме для цього й корисно абсорбувати цей своєрідний порівняльний аналіз структурованих переваг в проекції на тактику й стратегію та виділити головні плюси і мінуси у парадигмі “бути чи здаватися”
Щоби завершити тлумачення непривабливості вибору “здаватися”, згадаймо також про негативний психосоматичний вплив постійного “удавання чогось, що повністю чи частково не існує” на стан здоров’я, пригнічення духу та зниження рівня задоволеності життям у цілому
*УТОЧНЕННЯ ЗМІСТУ КАТЕГОРІЙ
Згадане вище уточнення змісту “бути й здаватися” полягає в наступному:
несправедливо ігнорувати безумовний факт існування в багатьох містах Півдня та Сходу штучно сконструйованих та не менш неприродно все ще підтримуваних (за допомогою підконтрольних ЗМІ чи негласних особистих переваг керівників, на які орієнтуються підлеглі та ін) інформаційних субпросторів з виразним домінуванням російської – відтак, пропорція «бути чи здаватися» (українцями, міщанами) може й повинна мати дещо інше співвідношення.
Втім, напевне, основним маркером світоглядного вибору однієї з категорій «бути чи здаватися» залишатиметься те саме усвідомлене й проактивне бажання українців стабільно нарощувати об’єми застосування мови в повсякденному житті шляхом самоосвіти, відвідування безкоштовних/платних курсів чи перебування у середовищах.
До прикладу, на думку автора прототипу, якщо скажімо кожного року із “10 анонсованих на утвердження мови”, навіть 100-відсотково російськомовний українець(ка) насправді додаватиме по 10% вживання мови – це може дати йому чи їй всі підстави уже в перший рік, а не через 10 – актуально «бути», а не «здаватися».
ВІД КОНСТАТАЦІЙ…
Є всі підстави вважати, що розкриті у 2 розділі наративу теоретичні засади парадигми “Бути чи здаватися”, як мінімум, оригінальні, адже ставши “річчю в собі” артикулюють констатацію фактів існування коротко- й довгострокових наслідків мовно-світоглядного вибору та тісного взаємозв’язку останнього із “мірою проступання етнічної ідентичності”.
Водночас, щоб уникнути розхожої практики “реформування шляхом констатацій”- ми:
Не зупинимось на етапі створення самобутньої інтерпретації задавненої “мовної проблематики” та не універсалізуватимемо в якості інструменту вимоги до законодавства, котре, а) мабуть завжди матиме ознаки “дишла”, і б) важкість впливу з боку громадськості на процес розробки і впровадження котрого – радикалізує та демотивує багатьох.
… ДО ПРОАКТИВНОСТІ!
Натомість, зосередимось на колективно-проактивному створенні універсальної комунікативної платформи ефективного соціального маркетингу.
Тобто основи, котра буде змістовним, зручним і дієвим засобом просування цінностей вживання української мови в якості основної в повсякденному житті.
Для цього, спершу спробуємо визначити спільну основу із 10 причин, чому варто обирати українську для 90-100% повсякденного спілкування попутно виділивши теоретичні особливості для кожної із трьох зазначених у передмові вікових категорій й не забувши про контекст Києва зокрема (що допоможе адаптувати наратив для інших міст, що зазнали систематичного зросійщення автохтонних мешканців).
РОЗДІЛ 3. ДЕСЯТЬ ПРИЧИН ЗА “БІЛЬШЕ МОВИ”
ВІЗУАЛІЗАЦІЯ ДОМІНУВАННЯ МОВИ У 2001
Водночас, це і сильний мотиватор та важливий чинник розстановки приіоритетів, адже стверджувати дійсне – не так уже й складно й довго, як може здаватися з огляду на риторику “захисників привілейованих”, котрі не помічають очивидного давно і “професійно”, а починати слід у першу чергу з “білінгвальних” ділянок.
ПЕРВИННИЙ ПЕРЕЛІК 10 ПРИЧИН ЗА “БІЛЬШЕ МОВИ”
Цей перелікявляє собою“первинний прототип”, а його структуризація та вдосконалення– безпосереднє й головне завданнядля колективного інтелекту
Причина №1. Українська мова – це закодована спадщина древніх предків.
Причина №2. Українська – це сучасна мова прадавнього етносу.
Причина №3. Українська – це мова народу, що заселив найбільшу територію в Європі.
Причина №4. Українська – рідна мова для 80% населення України.
Причина №5. Українська – це єдина державна мова в сучасній Україні.
Причина №6. Українська – це одна з найбагатших та найвиразніших мов в світі.
Причина №7. Українська – це імунітет від вірусів ворожого «русского міра».
Причина №8. Українська – це мова 100% європейської країни.
Причина №9. Українська – це мова суспільної консолідації.
Причина №10. Українська – це мова минулого, теперішнього і майбутнього.
В результаті двотижневого обговорення в “УК” , що триватиме один-два місяці, буде сформовано “робочий список 10+”, котрий буде артикулюватися у колективних зверненнях
СТРУКТУРА РОЗКРИТТЯ КОЖНОЇ ПРИЧИНИ
Спершу теоретичні акценти обгрунтування та практичні прототипи гасел, а далі – додавання бачень цільової візуалізації для:
- Школярів обох статей віком від 6 до 15, орієнтуючись на первинно-усвідомлюване світосприйняття
- Молоді обох статей, 16-35 років, виходячи зі становлення та конкуренції пріоритетів вибору мови
- Дорослих від 35 років, з урахуванням сформованості світоглядних переконань
- У вимірі Києва в загальному, але готові до локальної адаптації
ПРОМІЖНИЙ ПІДСУМОК РОЗДІЛУ 3
Отримавши «первинно повну» інтерпретацію контрастно-спонукального переліку із 10 причин на користь української мови, перейдемо до другої, контрастно-демотивуючої щодо вживання “русского язика”, що також містить 10 причин
РОЗДІЛ 4. 10 ПРИЧИН ЗА “МЕНШЕ ЯЗИКА”
РОБОЧА ВІЗУАЛІЗАЦІЯ
Особливо прикметно в цьому світлі виглядають свідчення та факти першочергового вилучення навіть третьорядних україномовних маркерів на території анексованої та окупованої територій, а також – колосальні (й багато в чому невідновні) нематеріальні та матеріальні втрати громадян України, що мешкали на території ОРДіЛО. Це уже не зосереджуючись на трагічній невідворотності втрати солдатів під час проведення “бойових дій” чи “окопної війни” та регулярні жертви серед цивільних
ПЕРВИННИЙ ПЕРЕЛІК 10 ПРИЧИН ЗА “МЕНШЕ ЯЗИКА”
Цей перелік являє собою “первинний прототип”, а його структуризація й удосконалення – друге безпосереднє завдання для колективного інтелекту
Причина №1. «Русскій язик» в Україні – головний «аргумент» воєнної агресії на Донбасі та в Криму.
Причина №2. «Русскій язик» в Україні – підвищує вразливість її носіїв до сприйняття російської пропаганди.
Причина №3. «Русскій язик» в Україні – це інструмент руйнування української ідентичності з понад 200-літньою історією.
Причина №4. «Русскій язик» в Україні – підтримує ілюзію справжності неприродних мовних середовищ у великих містах.
Причина №5. «Русскій язик» в Україні – стримує нас на орбіті неблагополучного «русского міра»
Причина №6. «Русскій язик» в Україні – спотворює уявлення іноземців про нас.
Причина №7. «Русскій язик» в Україні – це засіб маніпулятивного уподібнення українців та росіян.
Причина №8. «Русскій язик» в Україні – це інструмент позбавлення українців прибутків від комерціалізації мови.
Причина №9. «Русскій язик» в Україні – це ознака периферійного статусу світоглядної орієнтації.
Причина №10. «Русскій язик» в Україні – не дозволяє українцям “бути”, натомість передбачаючи можливості виключно для “здаватися»
В результаті обговорення в “УК”, буде сформовано “робочий список 10-“, котрий буде артикулюватися у колективних зверненнях
СТРУКТУРА РОЗКРИТТЯ КОЖНОЇ ПРИЧИНИ
Спершу теоретичні акценти обгрунтування та практичні прототипи гасел, а далі – додавання бачень цільової візуалізації для:
- Школярів обох статей віком від 6 до 15, орієнтуючись на первинно-усвідомлюване світосприйняття
- Молоді обох статей, 16-35 років, виходячи зі становлення та конкуренції пріоритетів вибору мови
- Дорослих від 35 років, з урахуванням сформованості світоглядних переконань,
- У вимірі Києва в загальному, але готові до локальної адаптації.
РОЗДІЛ 5. ПІСЛЯМОВА
ОБГОВОРЕННЯ
З 26-го березня, по завершенні вказаних повище обговорень змісту наративу та двох переліків причин, експериментальна концепція “Впливу мови на проступання ідентичності” набуде “первинно завершеного” вигляду та ляже в основу згаданих вище заходів, в тому числі і колективних звернень.
МЕТОДИКА ЗБОРУ ПІДПИСІВ
Живі підписи під цими зверненнями (як і під іншими, що виявляться актуальними) заплановано зібрати на зустрічі-презентації наративу та інших ініціатив “УК” про точне місце і час проведення котрої буде повідомлено рівно за місяць до події у спільноті “Україномовний Київ”
Далі буде..
Щоб ознайомитися з повним ідейним арсеналом пілотного циклу, дивіться також:
Щоб осягнути все про МовАрт, читайте також:
- Загальну інформацію про МовАрт
- Повну інформацію про проект “Жити в Києві – це..”
- Все про ідейно-мистецький арсенал пілотного МовАрт’у
- Візуалізації пілотного періоду МовАрту
- Презентації та експозиції пілотного циклу
- Команда пілотного циклу МовАрту
- Розвиток проекту у 2020-2021 роках
Аби дізнатись більше про нас та наші ініціативи переходьте на сторінку:
Щоб дізнатися про плани з розвитку ідейного розмаїття “Україномовного Києва”, та у випадку готовності, а головне – можливості посприяти нам у якості акціонера, патрона, мецената та/або інвестора/грантодавця, клікайте це посилання