Продовжуємо досліджувати “з азів” концептуальну мету чиновництва каемдеа, яке нещодавно разом із лише двома осередками громадськості — буцімто узгодили “всебічну концепцію мовоутвердження в столиці на 2023-25 роки” та уже готуються розподіляти між собою чималі кошти платників податків на здійснення “заходів у її рамках”
Але перед тим, як окреслити другу одиницю смислу, треба додати, що першу петицію щодо “перейменування цієї концепції із всебічної на двобічну” — уже підписали більше 200 киян, а збір підписів триває: https://petition.kyivcity.gov.ua/petition/?pid=11904
∴
Власне, аналогічно до того, як явне служить вікном у таємне, “буква і дух концепції” дають підстави стверджувати, що:
Факт управління процесами розробки концепції саме “департаментом культури” без провідної ролі “департаменту суспільних комунікацій”, сам по собі засвідчує:
∴
1. Середньостатистичне чиновництво, все ще, як і в часи уересер, розцінює мову, в кращому випадку, лише як (декоративний) елемент культури чи то пак ідентичності (аналог — вишиванка), але не як визначальний засіб суспільної комунікації.
∴
2. Засобом комунікації для чиновництва (яке спільнота вважає всуціль російськомовним у побуті, див.опитування нижче), і як вочевидь, хотіли би ці чиновники — широкої київської громади, має/може залишатися російська (імтакудобнєє)
∴
3. Саме тому, напевне, до участі в цьому процесі і не планувалося запрошувати нікого, хто міг би надати цьому процесу виразних ознак результат-орієнтованості, а наші наполегливі рекомендації із широким арсеналом унікальних засобів – сліпо ігноруються уже третій тиждень з моменту їх надсилання
∴
4. Щодо виключення із процесу розробки “всебічної” концепції департаменту суспільних комунікацій — мабуть це продиктовано тим, що засадничою ознакою суспільних комунікацій, а утвердження мови потрібне саме тут — є потреба залучення до процесу розробки усіх небайдужих осередків громадянського суспільства, а особливо — продуктивних
5. тощо
∴
Іншими словами, дуже схоже, що окремі, майже 100%-во російськомовні у побуті “спадкові” чиновники, просто на очах широкої громадськості, залучившись підтримкою усього двох “реєстрових геошок”,
∴
Намагаються продовжувати традиції завченої безпорадності в утвердженні української мови імітуючи роботу в цьому напрямі та дискредитуючи усе чиновництво каемдеа в цілому.
∴
І це все у момент, коли триває війна саме за право на власну ідентичність, агонізуючий супостат — вчиняє акти геноциду саме на основі мовної ненависті до усього українського, а бійці віддають здоров’я та життя обороняючи нас від “асвабадітєлєй рускоязичного насєленія києва”.
∴
Насєлєнія, рускоязичность якого формувалася в столиці десятиліттями з моменту відновлення суверенітету саме завдяки завченій безпорадності таких же чиновників, які замість утверджувати українську в якості основної мови суспільних комунікацій спільно з громадою — імітували такого роду діяльність або повністю нехтували нею
∴
Позаяк годі шукати зручнішого варіанту відучити “чиновництво від практики скерування столичної громади щоразу ставати на граблі” всього кількома кліками:
∴
Друга петиція, про “передачу управління процесів розробки мовної концепція департаменту суспільних комунікацій та перезавантаження усього процесу від початку”:
∴
Підписуймо, щоби в майбутньому не було потреби скиглити у своїх бульбашках про “не таких чиновників”, “від’ємну ефективність влади у питаннях мовоствердження” тощо.
∴
Усе це — має працювати на інтерес громадськості, і ніщо інше нас не має влаштовувати. Тим більше зараз 
